Другий Ватиканський Собор, який неодноразово наголошував на святості Тайни Подружжя, в одному зі своїх документів стверджує [1], що «інтимна єдність подружньої любові та співжиття, заснована Творцем на власних законах, затверджена подружнім союзом, тобто нерозривною особистою згодою. І тому людським актом, яким подруги взаємно себе дають і приймають, повстає також і перед суспільством інституція зі своєю стабільністю за Божим наказом; цей святий союз призначається як для добра подругів і дітей, так і для добра суспільства, і не підлягає людському арбітражу».
Також у цьому ж документі [2], Другий Ватиканський Собор не залишив без уваги плідність подружжя, нагадуючи, що «подружжя та любов подругів призначені за своєю природою для народження і виховання дітей. Діти справді є найціннішим дарунком подружжя і дуже багато співдіють для добра самих батьків».
Відповідно ККСЦ прийняв навчання Другого Ватиканського Собору як навчання Римського Архиєрея згідно з канн. 54 §1 [3]; 597 §§1,3 [4] ККСЦ і надав їм юридичного значення. Кан. 776 §1 ККСЦ каже, що «подружній союз, заснований Творцем і наділений його законами, завдяки якому чоловік і жінка за невідкличною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя, за своєю природою призначається для добра подругів та народження і виховання дітей» [5]. Також і кан. 818 ККСЦ нагадує тим, хто одружується, що «подружжя є тривалим союзом між чоловіком і жінкою, спрямованим на народження дітей через певну статеву співдію».
Це дослідження мало б відповісти на запит: які є нині нормативні документи сучасної літургійної традиції УГКЦ. Зразу скажу, що немає одностайної думки щодо цього питання, оскільки відповідь залежить в першій мірі від еклезіології даної Церкви, а їх в сучасній порі є дві в УГКЦ. о. І. Галей. Конкордат: єдина та основна міжнародна форма унормування взаємин між Церквою і державоюIus Pubblicum Ecclesiasticum зародилось у католицькій Церкві (societas perfecta) як основа культурної боротьби проти абсолютної і секуляризованої держави а також як основа конфесійного права у боротьбі проти протестантизму. Церква вважалась та й вважається res pubblica sacra яка відрізняється від держави і є незалежною від неї, бо її не можна применшувати до звичайної societas arbitraria, яка ґрунтується на договорі укладеному з її членами. Будучи заснованою Ісусом Христом[1], спільнота вірних є societas nеcеssaria і як така, хоч і не має території володіє summum іmperium, тобто всіма повноваженнями,[2] що необхідні їй для виконання її основного завдання спасіння власних членів тобто їхніх душ (кан. 595 § 2 ККСЦ).[3]
о. Тарас Барщевський, ліценціат біблійних наук "Біблійні основи деяких принципів демократії" Богдан Гавдьо, юрист "Право як засіб врегулювання державно-церковних стосунків"
Андрій Костюк, магістр філософії, юрист "Співвідношення людського і природного права" Програма 14:00 – «Священик Старого та Нового Завіту», – о. Тарас Барщевський, доктор богослов’я; 14:30 – «Деякі аспекти пастирського формування кандидатів до священства згідно ККСЦ», – о. Ігор Галей, доктор канонічного та цивільного права;
ЗМІСТ Діаспора Михайло ДИМИД Діаспора як фактор оновлення для великого та святого Собору: український досвід ДОДАТОК І Патріярша грамота ДОДАТОК II Угода про перехід Української Православної Церкви США в юрисдикцію Вселенської Константинопольської Патріархії Програма 10:00 Молитва Вступне слово: о. Василь Білаш, голова комісії у справах мирян УГКЦ, «Потреба тісної співпраці церковних та державних правників: мирянські правові спільноти, спілки та асоціації» В днях 10-13 вересня в м. Барі в Італії відбувся науковий конгрес Товариства Права Східних Церков на тему “Партикулярне право Церков”. Товариство права засноване римо-католицькою і православними Церквами, зібрало науковців із Індії, Лівану, США, Румунії, Греції, Росії, України та інших країн.
Доповідач: Андрій Ханас, докторант канонічного і цивільного права Папського Лятеранського Університету (Ватикан), викладач канонічного права УКУ, захисник подружнього вузла і авдитор Трибуналу Львівської Митрополії УГКЦ.
|