Deus non est notus nobis in sui natura, sed innotescit nobis ex operationibus vel effectibus eius. Св. Тома Аквінський Ті, хто догодив Богу і досягнув ... обоження, ... беруть участь не в Божій сутності, а в божественній енергії. Св. Григорій Палама
Вчення Олександрійської та Антіохійської шкіл давно стали в історії науки символами безкомпромісної богословської поляризації. Поєднувані догматичними формулюваннями Соборів, ці два типи богомислення продовжували залишались протилежними точками зору. Це стосується як методів та підходів в інтерпретації Святого Письма, так і головних догматичних питань в тріадології та христології. Йдеться, передовсім, про проблему співвідношення єдності та троїстості Пресвятої Трійці та, звичайно, про довготривалі христологічні дискусії, які часто набували характеру надзвичайно жорсткого і непримиренного як богословського, так і персонального протистояння. Під час цих догматичних дискусій протилежні партії знаходили свої точки дотику лише у благодатній антиномії, яку тисячоліття пізніше св. Григорій Палама назве «критерієм благочестя». Яскравим прикладом такого антиномічного поєднання двох непоєднуваних богословських парадигм є халкидонська христологічна формула і тріадологічна доктрина.
Завантажити
|