17 листопада у Варшаві, в стінах Університету імені Кардинала Стефана Вишинського відбулася міжнародна конференція на тему «Пів століття пізніше. Лист польських єпископів до німецьких від 18 листопада 1965 року», яка була організована разом з польським Інститутом Народної Пам’яті та німецькою Фундацією Конрада Аденауера. На цю конференцію були запрошені відомі фахівці з Польщі, Німеччини та інших країн світу, які розглянули історичний, політичний та релігійний контекст процесу європейського примирення у період після Другої світової війни, у якому важливу роль зіграла Католицька Церква.

«На відміну від Західноєвропейської, Візантійська християнська традиція не підтримує вчення про «справедливу війну», а натомість напрацьовує вчення про онтологічне примирення між Богом і людиною, а також між людьми на індивідуальному і суспільному рівнях», – наголосив о. Олег Кіндій на міжнародній конференції присвяченій 50-ій річниці написання листа польських єпископів до німецьких братів 18 листопада 1965 року.

Ключовою доповіддю на конференції був виступ Генрика Мушинського, Архієпископа Гнезненського, примаса Польщі, який п’ятдесят років тому навчався у Римі і був безпосереднім свідком польсько-німецько-ватиканських переговорів акту примирення. Як відомо, після Другої світової війни аж до 1972 року не було врегульоване питання кордонів між Польщею і Німеччиною на Одрі і Нисі, а населення західної Польщі довгі роки жили в стані невизначеності.  Кляус Ціммер, Тім Ґайґер та Карл-Йосиф Гуммель описали політичний контекст напруженості стосунків між Німеччиною та Польщею і наголосили, разом з Ульріке Лінк-Вєчорек, наскільки сміливим і далекоглядним було рішення польських єпископів звернутися до єпископів Німеччини у справі примирення. Важливою формулою цього звернення є фраза «вибачаємо і просимо вибачення», яку згодом використали польські і українські єпископи в акті примирення 28 червня 2013 року, про що детальніше розповіла Уршула Пенкаля.

Отець Олег Кіндій запропонував використати в недалекому майбутньому позитивний досвід повоєнного європейського примирення у контексті російсько-українського військового конфлікту. Він також поділився з учасниками конференції поглядами східних Отців Церкви на тему війни, миру і примирення, а також представив богословську інтерпретацію українського Майдану, який має «одну природу, одну ціль свого існування, а саме: прагнення добра, справедливості, верховенства права та поваги до прав людини, подібно як свого часу це формулював польський рух Солідарність».

Статтю взято з веб-сайту Філософсько-богословського факультету УКУ (theological.ucu.edu.ua)