Ліценціат літургійного богослов'я Філософсько-богословського факультету УКУ пропонує тим, хто має основну й загальну підготовку у Східному католицькому богослов’ї (STB або еквівалент), поглиблене пізнання літургійної спадщини Візантійської традиції, особливо тисячолітньої традиції Київської Церкви. Ліценціатська програма подає детальніше пізнання історії розвитку Візантійсько-Київської традиції і його богословського змісту, для того, щоб студенти – богослови й ті, що вже у душпастирському й катехитичному служінні – могли у різних ділянках свого служіння професійно причинитись до того, щоб літургійне життя відновилось як джерело духовної сили й натхнення.
Монографії
- Sabat P.L’Eucologio Kieviano della Biblioteca Apostolica Vaticana, N. 15 del fondo Borgio-Illirico. Parte IV (ff. 356-453), Romae 2005.
- Sabat P.L’Eucologio Kieviano della Biblioteca Apostolica Vaticana, N. 15 del fondoBorgio-Illirico. ParteIV (ff. 356-453), Romae 2009.
- Rudeyko V. Gottesdienstbuch. Der lutherische Gottesdienst in der byzantinisch-slawischen Tradition. Eine deutschsparchige Studienausgabe der Gottesdienstordnung der Ukrainischen Lutherischen Kirche für die Praxis eingerichtet und herausgegeben von Reinhard Thöle und Vasyl Rudeyko, Bogen Verlag, 2. Auflage, Darmstadt 2006 (auch in Jahrbuch für Liturgik und Hymnologie 43 (2004)) (http://www.ostkirchlicher-konvent.de/literatur.htm)
- Rudeyko V. Molytvoslov – Gebetbuch. Die Heilige Taufe, Die Krönung, Das Begräbnis, Das Abendlob, Das Morgenlob herausgegeben von Reinhard Thöle und Vasyl Rudeyko, Bogen Verlag, Darmstadt 2006. (http://www.ostkirchlicher-konvent.de/literatur.htm)
- Rudeyko V. Die Reform des Stundengebets in der griechisch-katholischen Kirche der Ukraine unter besonderer Berücksichtigung der Vesper, 2007.
- Rudeyko V. Studien zur Geschichte des byzantinischen Orthros. Historische Vergewisserung für eine heutige Praxis der Gemeindeliturgie, Hamburg 2010 (http://www.verlagdrkovac.de/3-8300-5199-9.htm)
[...] Деякі церковні посвячення, освячення і благословення існують в Церкві з глибокої давнини, а деякі з них з’явилися значно пізніше.
Серед числа великої кількості церковних благословень і освячень існує навіть таке благословення і освячення, яке спочатку звершувалося без молитви (чи чину), а лишень тільки згодом для нього (через зловживання) була укладена в Церкві молитва (чи чин), як для благословення і освячення ікони.
Даною публікацією пропонується коротко пояснити, чим відрізняється людське іменування ікони від церковного; представити, в чому полягало церковне іменування ікони в ході історії Церкви (Східної та Західної), а також вказати, коли зародився та як розвивався церковний обряд іменування ікон в українських церквах Київської традиції. [...]
Завантажити
 Почитання Пресвятої Євхаристії у Христовій Церкві почалося одразу після встановлення Таїнства Пресвятої Євхаристії Ісусом Христом на Тайній Вечері у Великий Четвер. У першому тисячолітті почитання Пресвятої Євхаристії, як у Східній так і в Західній Церкві завжди було поєднано з звершенням Божественної Літургії та Причастям вірних [1]. Святі Отці першого тисячоліття, як Східної так і Західної Церкви звершували почитання Пресвятої Євхаристії тільки в поєднанні з служінням Божественної Літургії. Вони безнастанно призивали вірних до частої і навіть щоденної участі в Божественній Літургії та Святому Причасті. Перші християни так любили й цінували Божественну Літургію, що навіть під загрозою смерті, брали в ній участь. Для них бути на Святій Літургії та приймати Ісуса Христа (поєднуватися з Ісусом Христом) в Святому Причасті було найбільшою ласкою і привілеєм, а бути виключеним від участі у Божественній Літургії та Святому Причасті, найбільшою карою.
Даною публікацією, пропонується дуже коротко застановитись над почитанням Пресвятої Євхаристії у Східній та Західній Церкві в другому тисячолітті; висвітлити, як звершувалося почитання Пресвятої Євхаристії в УГКЦ в процесі століть; та представити в чому полягає ціль Євхаристійного почитання, як для Східної так і для Західної Церкви.
Завантажити
[1] Ю. Катрій. Пізнай свій обряд. Ню Йорк-Рим 1982, с. 183.
 Східна Церква поділяє усіх святих (ще від VII–VIII ст. [1]), на лики (розряди) у відповідності з тим, яким шляхом вони проходили земне життя й досягали вічного блаженства у небі [2]. До числа ликів святих, належать також і святі мученики, котрі за сповідання Імені Божого, та за вірне виконання Христових заповідей віддавали своє життя чи терпіли найжорстокіші страждання й муки за віру Христову. Саме слово мученик буквально означає свідок (по-грецьки мартіс), проте воно «наголошує не так на самому факті страждань, як на свідченні віри в Христа» [3].
Мучеництво за віру в І. Христа було та залишається до сьогодні найвищим виявом любови до Бога, воно є найшляхетнішою дорогою до святості [4]. Тому невипадково у літургійному році УГКЦ особливе місце серед числа ликів святих посідають святі мученики, починаючи від немовлять убитих Іродом і первомученика Степана до тих, що віддавали своє життя захищаючи св. ікони в VIII-IX ст. у Візантії до останніх, що загинули чи зазнавали переслідувань та туртур до кінця свого життя за визнання своєї віри та єдність з Апостольським Престолом в XX столітті в Україні.
Завантажити
 З святом Богоявлення Господнього тісно пов'язаний чин Великого Богоявленського освячення води, або, як його ще в народі називають, Йорданського Водосвяття. Коріння даного освячення води сягають перших століть християнства і, ймовірно, виходять зі спроб Церкви охристиянізувати поганські звичаї. Так, за свідченням Епіфанія Саламінського (ІІІ ст.), у Єгипті (в Олександрії) вночі з 5 на 6 січня святкували народження бога Аіона від богині-діви Коре та свято ріки Ніл. Вночі єгиптяни ходили до Нілу черпати воду. [...]
Завантажити
 З настанням Великого посту Церква пропонує вірним велике різноманіття особливих молитов і богослужінь, які допомагають відкрити у собі покаянний дух і достойно пройти шлях Великого посту. Всі ці твори церковної піснетворчості молитви та богослужіння у більшості є давнього походження і глибоко закорінені в літургійній практиці Церкви. Серед них, однак є одне богослужіння, яке є досить пізнього походження і не має відображення в церковному Уставі (Типіконі), - це богослужіння називається Пассія [1]. Над історією виникнення цього богослужіння (яке звершується через чин чи чинопослідування) в Київській традиції, над його формуванням в ході історії, та над дискусіями, щодо його звершення у сучасній літургійній практиці українських церков Київської традиції, хочу сьогодні коротко застановитись разом із вами.
Завантажити
Запрошуємо на відкритий науковий семінар "Літургійно-богословські пропозиції о. Олександра Шмемана - чи можемо скористатися сьогодні?".
Час проведення: 23 листопада 2021, 16:00-18:00.
Формат: онлайн у ZOOM за посиланням https://zoom.us/j/92722608110.
Meeting ID: 927 2260 8110
Подія у facebook
Відео
Доповідач: о. д-р Роман Фігас - координатор Дистанційної магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій УКУ, викладач кафедри богослов’я УКУ.
|
