Завантажити (pdf)
In his book on the roots of secularisation of Western society, Charles Taylor singled out three main domains in which the category of God, once deeply rooted in the premodern period, lost its essential role. He spoke of the physical world that surrounded people, the social order, such as a kingdom, polis, and church, and finally the “enchanted” world in its fullness.[1] He noted that in the year 1500 one could hardly imagine anyone who would not have faith in God; however, in 2000 many consider this not only a plausible alternative, but also, in many cases, an inevitable choice.
[1] Чарльз Тейлор, Секулярный век (Москва: Издательство Библейско-богословского института, 2017), с. 33, Russian translation by Alexei Vasiliev, Leonid Kolker, and Andrei Lukianov from Charles Taylor, A Secular Age (Cambridge, London: Belknap Press of Harvard University Press, 2007).
Завантажити (pdf)
В статті розглянуто вчення про розрізнення між сутністю й енергією Пресвятої Трійці в богословській думці відомого візантійського богослова і святого XIVст. Григорія Палами. Представлено важливість даної богословської проблеми для обґрунтування, як творчої присутності трансцендентного предвічного Триєдиного Бога в сотвореній Ним багатоманітності іманентного світу, так і можливості участі людини в Божому житті та її Обоження. Окреслено головні аспекти сутнісно-енергійного розрізнення та катафатичного виміру богословської думки Григорія Палами. Розглянуто вчення про божественні енергії та їх головні характеристики. У цьому контексті проаналізовано головні поняття, які виражають динаміку Божої всюдисущності. Особливу увагу в статті присвячено значенню Паламового енергійного підходу у богословленні для різних ділянок богословської науки.
Монографії
- Димид М. Греко-католицька еклезіологія – Херсонеське таїнство свободи, Львів 2007.
- Димид М. Отець Іван. Христовий воїн на чужині, Львів 2008.
- Димид М. Про віру, святі таїнства, життя Церкви, Львів 2009.
- Димид М. Про Святе Письмо, секти та спасення, Львів 2010 (Співавтор).
- Zhukovskyy V. The notion of the Deification of the Human being in Greek Theology. (Master’s Thesis). – Leuven, 2000.
Read more...
In the article the author reflects on the problem of the ontological distinction between the transcendence and immanence of God in the theological thought of Macarius of Egypt. The focus of his analysis is on the apophatic approach to the interpretation of the unutterable, inaccessible and unknowable nature of God and the conceptual and terminological ways in which God’s presence is expressed in created being. The main terms by which Macarius expresses God’s absolute remoteness from the world, on one hand, and His presence in the world on the another, are analyzed. The researcher considers the spiritual and ascetic dimension of the anthropological and soteriological views of Macarius’ theology through the prism of the pneumatology and christology.
Завантажити
The article examines the figure and the teaching of the famous Byzantine theologian, Hesychast and Church leader of the fourteenth century St. Gregory Palamas. The author considers the problem of the intratrinitarian being of God in the Palamas’ doctrine and analyses the key characteristics of this “hidden” dimension of the Holy Trinity. Special attention is paid to the analysis of the apophatic approaches in answering the question: how can God, who is actively present in the created world and filling it, be at the same time completely ontologically removed from created reality. In this context the author analyses the key notions which express the “intradivine” transcendence of God’s being: ousia, hipostasis, intratrinitarian relation, theologia, oikonomia.
Завантажити
The article discusses the problem of the ontological distinction between God’s transcendence and immanence in the theological thought of Athanasius of Alexandria, a Church Father of the IV century. The author presents the main conceptual and terminological apparatus that Athanasius used in his antinomic approach to the “reconciliation” of apophatic and kataphatic images of God. He analyzes the key characteristics of these two dimensions of the nature of God. Special attention is paid to the analysis of the kataphatic approache in answering the question: how can God, who is completely ontologicaly removed from created reality, be at the same time actively present in the world and filling it. In this context the author analyzes the key notions, which express the “intradivine” remoteness and God’s active nearness in relation to created being.
Завантажити
Запрошуємо на відкритий науковий семінар "Літургійно-богословські пропозиції о. Олександра Шмемана - чи можемо скористатися сьогодні?".
Час проведення: 23 листопада 2021, 16:00-18:00. Формат: онлайн у ZOOM за посиланням https://zoom.us/j/92722608110. Meeting ID: 927 2260 8110
Подія у facebook
Відео
Доповідач: о. д-р Роман Фігас - координатор Дистанційної магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій УКУ, викладач кафедри богослов’я УКУ.
Deus non est notus nobis in sui natura, sed innotescit nobis ex operationibus vel effectibus eius. Св. Тома Аквінський Ті, хто догодив Богу і досягнув ... обоження, ... беруть участь не в Божій сутності, а в божественній енергії. Св. Григорій Палама
Вчення Олександрійської та Антіохійської шкіл давно стали в історії науки символами безкомпромісної богословської поляризації. Поєднувані догматичними формулюваннями Соборів, ці два типи богомислення продовжували залишались протилежними точками зору. Це стосується як методів та підходів в інтерпретації Святого Письма, так і головних догматичних питань в тріадології та христології. Йдеться, передовсім, про проблему співвідношення єдності та троїстості Пресвятої Трійці та, звичайно, про довготривалі христологічні дискусії, які часто набували характеру надзвичайно жорсткого і непримиренного як богословського, так і персонального протистояння. Під час цих догматичних дискусій протилежні партії знаходили свої точки дотику лише у благодатній антиномії, яку тисячоліття пізніше св. Григорій Палама назве «критерієм благочестя». Яскравим прикладом такого антиномічного поєднання двох непоєднуваних богословських парадигм є халкидонська христологічна формула і тріадологічна доктрина.
Поряд з центральними догматичними формулюваннями, які виражали максимально можливий богословський консенсус, існує ще одна важлива проблема, яка перебувала в тіні «головних» богословських дебатів, проте так само потребувала і продовжує потребувати антиномічного балансу. Йдеться про осмислення і концептуалізацію взаємозв'язку між трансцендентністю та іманентністю Божої природи щодо сотвореної реальності.
Осмислення онтологічної проблеми співвідношення між трансцендентним та іманентним аспектами Бога і пошук її поняттєво-концептуального вираження має першорядне сотеріологічне значення з огляду на необхідність обгрунтувати можливості богопізнання, участі людини у Божій природі та людського обоження. Онтологічна віддаленість божественного і людського зникає саме завдяки Воплоченню Сина Божого, Чия Божа особа стала онтологічним мостом над буттєвою «прірвою» між несотвореним і сотвореним. Єдина особа Воплоченого Логосу буттєво возз'єднала протилежні світи: вічний і дочасний, безмежний та обмежений, божественний і людський. Тема взаємозв'язку Воплочення і Обоження є однією з центральних у святоотцівському богомисленні вже від Іринея Ліонського. Водночас, проблема богословської інтерпретації та догматичного вираження Доброї новини про поєднання єдиного і вічного Божого життя з багатоманітністю світової, сотвореної реальності залишається нерозв'язаною і дотепер. Напруження між абсолютною «іншістю» внутрішньотроїстого буття (Богом іn Se, ad intra, theologia) та одночасною онтологічною «близькістю» Бога в Його об'явлені та провіденційній присутності у світі (Бог pro nobis, ad extra, oikonomia) через божественну благодать, силу, енергію, було і залишається однією з центральних проблем богослов'я. З її постановки розпочинають свою книгу про богослов'я в ХХ-ому столітті Стенлі Ґретіц та Роджер Олсон: «У своїх найкращих проявах християнське богослов'я завжди намагалось знайти рівновагу між двома спорідненими біблійними істинами - божественною трансцендентністю та божественною іманентністю. З одного боку Бог трансцендентний щодо світу. Він самодостатній та існує незалежно від світу. Бог панує над всесвітом і приходить у наш світ ззовні. ... З іншого боку, Бог іманентний світу. Це значить, що Він завжди присутній у своєму створінні. Господь приймає найдієвішу участь у всьому, що відбувається у всесвіті та історії людства ... богослови у всі часи стикались з необхідністю знайти таке формулювання християнського уявлення про природу Бога, яка б врівноважувала, стверджувала та стримувала в творчій напрузі божественну трансцендентність та іманентність» . Ця проблема присутня і в патристичній літературі різних періодів і богословських шкіл. В цій статті ми представимо способи осмислення Божої трансцендентності та іманентності двох відомих представників Антіохійської та Олександрійської шкіл: Кирила Олександрійського та Йоана Златоуста. Нас цікавитиме в першу чергу те, як ці відомі Отці Церкви осмислюють, термінологічно і концептуально окреслюють об'явлену правду про Божу трансцендентність та іманентність.
Download
This article spells out different terminological trends within the Eastern Christian tradition as well as the East-West use of terminology to express the mystery of inner-trinitarian life and God's activities ad extra. It also surveys the meaning of the Greek words ουσία and ενέργεια in their evolution from classical Greek philosophy, through the Cappadocians, John of Damascus, and Gregory Palamas, to neo-Palamites such as Sergii Bulgakov and Georgii Florovsky. My task here is to show how the fundamental terms ουσία, ενέργεια and δύναμις functioned in their correlations, whilst forming the subsequent theological traditions of East and West. It is argued that in refining classical philosophical terminology for Trinitarian theology, not only did Eastern and Western fathers have different positions, but also among the Easterners there were considerable differences: a) the phrase God's essence/ουσία του Θεου for Easterners does not have the same meaning as ουσία/substantia for Westerners in view of the Eastern notion of divine transcendence rendered through the υπερούσια language; b) the ουσία - ενέργεια distinction that has now become axiomatic in Eastern Orthodox theology due to the revival of Palamite theology.
Download
|